Перший пам'ятник Сталіну був виготовлений у 1929 році скульптором Матвієм Харламовим напередодні святкування 50-річчя "вождя". Масова установка бюстів припала на період формування культу особи Сталіна і охопила часовий проміжок з середини 1930-х до середини 1950-х років.
Пам'ятники та бюсти встановлювались у більшості міст СРСР, а після 1945 року — і в містах Східної Європи. Пам'ятники Сталіну значних розмірів, зазвичай, ставилися в центрі міста, села чи селища на центральній вулиці або площі, часто носила ім'я самого Сталіна.
Пам'ятники "вождю" менших розмірів встановлювали в парках, скверах, садах, пришкільних ділянках, лікарняних містечках та на територіях навчальних закладів.
Культ особи Сталіна, створений радянською пропагандою, був викритий і "роздавлений" у 1956 році на XX з'їзді КПРС. У цей же час пам'ятники на його честь почали активно демонтувати.
Цікаво і показово, що рудименти цього культу досі можна зустріти в Росії, де навіть сьогодні відкривають пам'ятники Сталіну.
Перший у Києві пам'ятник Сталіну був збудований наприкінці 1930-х років. На площі III-го Інтернаціоналу біля входу в парк, на місці, де стояв пам'ятник імператору Олександру II, була встановлена бетонна 5-метрова скульптура Йосипа Сталіна.
Для цього вхід у колишній Купецький сад облагородили широкими сходами, в центрі яких встановили пам'ятник "вождю". Перед ним влаштували каскад фонтанів.
Передбачалося, що коли з'явиться можливість, то бетонний пам'ятник замінять бронзовим, але цього так і не сталося — його зруйнували в 1941 році під час нацистської окупації Києва.
При цьому історики вважають, що автором скульптури міг стати Сергій Меркуров, який є батьком "карамельного" Леніна на Бессарабці, встановленого у 1946 році.
У 1944 році, після звільнення Києва від німецько-фашистських військ, постамент знову використали для спорудження пам'ятника Йосипу Сталіну. З цієї ж нагоди на честь Сталіна перейменували і сучасну Європейську площу. Пам'ятник був тимчасовим, і в майбутньому його повинні були зробити більш монументальним.
Але простояв він лише до 1956 року, коли в результаті рішення XX з'їзду КПРС його знесли.
Типова скульптура "Ленін і Сталін у Горках" була також встановлена в Піонерському парку, який зараз носить назву Маріїнський парк. Монумент був виготовлений з бетону і представляв собою Леніна та Сталіна, які сидять один навпроти одного на лавці.
Демонтували скульптуру в кінці 50-х — на початку 60-х років. Її подальша доля невідома.
Ще одна типова скульптура під назвою "Горький в гостях у Сталіна" була встановлена в Піонерському парку. Зараз це Хрещатий парк, місце приблизно в районі Музею води.
Виготовлена вона була з бетону. Сталін і Горький також сидять один навпроти одного на лавці і розмовляють. Оточували монумент яскраві клумби.
Демонтували скульптуру орієнтовно на початку 50-х років. Вона вважається втраченим.
Усі пам'ятники Сталіну під час десталінізації були демонтовані в 1956—1961 роках.
Нагадаємо, Йосип Віссаріонович Сталін — військовий і політичний діяч СРСР. Знаходячись на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953) та голови уряду (1941-1953), встановив в СРСР тоталітарну систему і став фактично єдиним диктатором.
Він влаштував масові репресії в 1931—1950 роках. Загалом у 1921-1953 роках (роки правління Сталіна) в СРСР, за підрахунками державного російського історика РАН В. Земскова, було засуджено 23,77 млн осіб: з них до вищої міри покарання засудили 6,43 мільйона осіб, а в заслання відправили — 3,765 мільйона громадян.
Раніше "Телеграф" розповідав про те, що в Києві є шикарний особняк графині, який в один момент перетворився в жахливу тюрму. Усадьба Уварової є пам'ятником архітектури місцевого значення, однак у його застінках відбувалися страшні речі, від яких холоне кров у жилах.