Коли і чому українці змінили традиційний рецепт куті з рису? Досліджуємо історію появи цього смачного страви та її еволюцію.

У ХХ столітті в Україні відбулася тихенька кулінарна революція, що замінила традиційні обрядові страви. Радянська влада, експериментуючи з сільським господарством, започаткувала вирощування рису на українських землях, що мало несподівані наслідки для національної кухні.

Історик Вадим Назаренко розповів, що рис, який раніше називали "рижа", почав набувати популярності в Україні в середині XIX століття. Етнограф Матвій Номис у своїх працях зазначав, що традиційна кутя з пшеничної крупи почала змінюватися на рисову, що викликало обурення серед традиціоналісток. Зміна рецепта була пов'язана із соціальним статусом: рис вважався дорогим продуктом, що демонструє заможність господарів.

Рисові страви стали популярними завдяки імпорту з Османської імперії. У XVIII — першій половині XIX століття рис споживався переважно заможними людьми, оскільки його ціна була високою. Наприклад, у 1746 році один фунт рису коштував 6 копійок, що було вдвічі дорожче за свинину. Цей продукт часто використовувався в елітних стравах, поєднуючи його з дорогими інгредієнтами, такими як мигдаль і чорнослив.

Експерименти з вирощування рису почалися в 1930-х роках. Південні регіони України – Херсонщина, Одещина та Крим – виявилися придатними для культивування цієї незвичної для наших широт культури. Завдяки сприятливому клімату та наполегливій праці агрономів, рис успішно прижився на українських землях. В Херсонській області навіть був створений спеціалізований Інститут рису, який, на жаль, зараз перебуває під російською окупацією.

Масове виробництво вітчизняного рису зробило цей продукт доступним для широких верств населення. Якщо раніше рис вважався делікатесом і використовувався переважно в панських домах, то тепер він став звичною частиною щоденного раціону українців.

Особливо цікаво те, як рис вплинув на традиційні обрядові страви. У різних регіонах України почали використовувати рис для приготування кутьї та коливи — страв, традиційно готованих з пшениці. Деякі дослідники пов'язують це з дефіцитом пшеничної крупи в радянські часи, однак така теорія є занадто спрощеною.

Географія поширення рисової кутьї демонструє цікаву особливість: навіть в межах однієї області можна знайти райони, де дотримуються різних традицій. В одних місцях продовжують готувати кутю з пшениці, дотримуючись старовинних рецептів, а в інших перейшли на рисову версію.

Причини такої кулінарної диверсифікації є комплексними. Вони включають економічні фактори, рівень урбанізації різних регіонів, а також більш суб'єктивні фактори, такі як смакові вподобання молодшого покоління. Багатьом дітям рисова кутя здавалася смачнішою за традиційну пшеничну, що вплинуло на формування нових сімейних традицій.

Сьогодні обидва варіанти кутьї — як пшенична, так і рисова — стали невід'ємною частиною української кулінарної спадщини. Вони демонструють здатність національної кухні адаптуватися до змін, зберігаючи при цьому свою культурну значимість.

Раніше "Телеграф" розповідав, чи існує "правильна кутя". Адже різні регіони України змінювали традиційні рецепти ще в XIX столітті.