"Апостол української державності" далеко не був святим: суперечлива історія Миколи Міхновського.

Микола Міхновський став одним з лідерів українського національно-визвольного руху на початку 20 століття. Але він прославився також і своїми радикальними ідеями у прагненні до самостійності України.

Міхновський походив з родини священника, що дозволило йому отримати якісну освіту. Він закінчив класичну чоловічу гімназію в Прилуках та юридичний факультет Київського університету Святого Володимира. Після навчання працював в адвокатських конторах у Києві та Харкові, активно залучаючись до українського національного руху.

У 1890-х роках Міхновський став одним з засновників Братства тарасівців, яке прагнуло просувати українську ідею через культурно-просвітницьку діяльність. Однак він швидко зрозумів, що цього недостатньо, і закликав до збройної боротьби проти російського імперського режиму.

Революційна українська партія та "Самостійна Україна"

У 1900 році Міхновський став співавтором революційної української партії (РУП). Для цієї партії він написав своє найвідоміше програмне твір "Самостійна Україна", яке стало маніфестом українського "самостійства". У ньому він закликав до створення незалежної української держави, підкреслюючи важливість боротьби за національні права.

Особисте життя

Він ніколи не був одружений, і його особисте життя залишалося досить закритим. У молодості у Міхновського був роман з дружиною його патрона-адвоката Олексія Фурмана. Ця історія призвела до значних труднощів у його житті: жінка на деякий час залишила чоловіка, але незабаром повернулася до нього. Обставини змусили Міхновського залишити кар'єру в Києві та переїхати до Харкова, що стало важливим поворотом у його житті. У 1920-х Міхновський жив на Кубані разом із жінкою, але подробиці цієї історії залишаються невідомими.

Марія Лівицька, дружина президента УНР в екзилі Андрія Лівицького, залишила цікаві спогади про Міхновського. Вона описала його як "сибарита", який "любив радощі життя і користувався ними вволю". Скульптор Михайло Гаврилко також згадував враження від відвідування Міхновського: "Як увійшов до його вітальні, то вирішив, що потрапив у рай Магомета. Всюди килими, килими… А по стінах голі жінки!" Ці свідчення підкреслюють не лише його естетичні уподобання, але й певну екстравагантність у способі життя.

Ідеї

Міхновський пропагував ідею сильної, освіченої інтелігенції, яка повинна боротися за права українського народу. Він говорив про важливість національної ідентичності у відносинах. У своїх "десяти заповідях" для членів Української народної партії він підкреслював необхідність не вступати в шлюб із чужинцями, вважаючи це загрозою для національної єдності. Цей аспект його поглядів підкреслює радикальне ставлення до національної ідентичності та самостійності.

Друзі та однодумці

У Міхновського було кілька близьких друзів і однодумців, з якими він обговорював свої політичні ідеї. Серед них були такі видатні постаті, як Євген Чикаленко та Олександр Русов. Однак його амбіційний характер часто призводив до конфліктів із колегами, що ускладнювало його стосунки в політичному середовищі.

Критика та суперечки

Незважаючи на його внесок у розвиток української ідеї, Міхновський також піддавався критиці за занадто радикальні погляди. Його звинувачували в ксенофобії та антисемітизмі за деякі висловлювання та дії. Проте його політичні погляди залишаються важливими для розуміння історії українського націоналізму.

Раніше "Телеграф" розповідав, що червоно-чорний прапор вигадали не в ОУН. Звідки насправді походять ці кольори.