Як отримав травму, що мотивує сьогодні та про що мріє військовий Сергій Петченко, читайте в матеріалі Новини.LIVE.
Сергій Петченко — українець, який пройшов страшні випробування війни, але не зламався. У 2015 році він добровільно пішов на фронт, щоб захищати Україну від російської агресії. Там отримав вогнепальне поранення в ногу і був комісований. Але, коли в лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він знову став у ряди Збройних сил України.
"Я з 2014 року не любив росіян, тому в 2022 році я себе більше ніде, крім ЗСУ, не бачив", — говорить ветеран.
У червні 2023 року під час виконання бойового завдання Сергій отримав травму, внаслідок якої втратив обидві руки.
"В той день я повертався додому з військової частини. Я їхав поїздом, і мені в тамбурі стало погано. Я втратив свідомість і більше нічого не пам'ятаю. Невідомі скинули мене з поїзда... Знаєте, в окопах хлопці завжди моляться, щоб тільки не 300-й, щоб не інвалід. Тому що я знаю, як важко проходять операції, реабілітації. Але те, що я втрачу дві руки, не очікував", — зазначає Петченко.
Після травми чоловік півроку проходив лікування. А коли зажили рани, розпочався етап реабілітації та протезування в Superhumans Center. Сьогодні Сергій разом зі своєю дружиною Анною відкрили сімейне кафе "Вражає". Подружжя давно мало досвід у ресторанному бізнесі — до війни вони володіли закладами на Харківщині.
"Ми працюємо разом з Анею. В Харківській області ми продали свої заклади і тут думали про свій бізнес. Спочатку я думав, що це буде фастфуд, а вийшло сімейне кафе. Це наша кавово-сніданкова історія. Наш заклад оформлений у теплих піщаних тонах і затишній атмосфері. Родзинка закладу — велике дзеркало на вході з написом "Ти Вражаєш!". Ця ідея належить Анні, вона хотіла, щоб кожен гість відчував свою унікальність тут", — додає Сергій.
Дружина Сергія говорить, що "Вражає" — це назва, яка прийшла не відразу. Назву кафе вони отримали за донейт у благодійному проекті "Іменник" — річному марафоні для підтримки підприємців.
"Це чудове ім'я, яке стосується нашої родини, що Сергій, отримавши травми, не втратив надії і вражає своєю силою духу. Так і всі, хто до нас приходить, так і кажуть, що тут їх вражає: інтер'єр, їжа, кава. Так і мене мій чоловік за 19 років разом вражає. Я люблю його за мужність, силу, характер і відданість", — говорить Анна.
Військовий Сергій говорить, що сьогодні його мотивують не стояти на місці його син Назар і дружина Анна. Але, окрім мотивації, він має заповітну мрію — знову сісти за кермо.
"Моя мотивація — моя сім'я. Я хочу бути поруч із сином. Йому 4 роки, і йому потрібно багато уваги. Заради нього я готовий всі гори на Львівщині зрушити. А для себе я хочу знову сісти за кермо — я це зроблю", — зазначає Сергій.
Нагадаємо, ми раніше писали, як стати на квартирний облік у 2025 році учасникам бойових дій.
Ми також писали, як учасникам бойових дій отримати матеріальну допомогу від держави.