Експертка з гібридних війн: суспільство ламається зсередини

Один з наративів, наприклад, який ми зараз спостерігаємо, — росіяни розказують, що українська влада дуже бореться з християнами, у першу чергу показуючи, що відбувається з Російською православною церквою. Хоча насправді саме Росія знищує українські церкви бере у полон українських священиків і вбиває українських християн. І це все доводиться роз’яснювати

Експерт з питань гібридної війни та страткому, засновниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України "СПРАВДІ" (Україна) Любов Цибульська люб’язно погодилася відповісти на запитання порталу LRT.lt:

- Зараз, можливо, питання номер один у світоглядній інформаційній війні — протидія російським наративам, російським фейкам, російським гібридним загрозам. Можливо, давайте почнемо нашу розмову з того, які зараз тренди Росія використовує в цій інформаційній війні проти України.

- Росія хоче перемогти на полі бою. Відповідно, вона поширює ті наративи, які будуть сприяти цьому в Україні. Саме такі наративи, які б зменшили мобілізацію.

Тобто це наративи про те, що не варто приєднуватися до армії, що всі корумповані, що це жахливе ставлення, що українська влада не хоче йти на переговори. Але найнебезпечніше поле битви — це наративи назовні. Так, наративи для наших в першу чергу західних партнерів. Адже Росія робить усе, аби нам не виділяли зброю, не виділяли взагалі допомогу.

Ми всі чудово розуміємо, що без цієї допомоги нам буде дуже складно, тому Росія зараз активізувалася в тих самих Сполучених Штатах. Один з наративів, наприклад, який ми зараз спостерігаємо, — росіяни розказують, що українська влада дуже бореться з християнами, у першу чергу показуючи, що відбувається з Російською православною церквою. Хоча насправді саме Росія знищує українські церкви бере у полон українських священиків і вбиває українських християн. І це все доводиться роз’яснювати, показувати, тому що часто здалеку не зрозуміло, що насправді відбувається.

Єдиної стратегії інформвійни немає

- У своїй презентації ви відзначили, що не треба недооцінювати імперського мислення Росії і не можна переоцінювати її військової міці. Що мається на увазі? Можливо, перевертаючи це питання, чи належну увагу Україна приділяє інформаційному саме напрямку і саме інформаційній складовій війни з цим монстром?

- Насправді по-різному. Тобто я би говорила, що, на жаль, немає однієї такої уніфікованої політики інформаційної. Я буквально нещодавно мала змогу запитати членкиню Комітету інформаційної політики у Верховній Раді, чи є у нас взагалі доктрина інформаційної політики? Вона сказала, що вона не знає. Ну це так просто для розуміння, тому з цим складно.

Є дуже потужне громадянське суспільство, є окремі команди в Уряді, які цим займаються серйозно. Тобто це і команди в Збройних силах, і в Службі безпеки України, Центр стратегічних комунікацій, Центр протидії дезінформації. Але це все і, на жаль, поки що не складається в один цілісний пазл.

Задача демократій — працювати зі своїми медіа

- Менше з тим, чим могли би допомогти наші найбільші партнери, найбільші друзі України в цій інформаційній, знову ж таки, війні?

- В першу чергу працювати зі своїми медіа. Тому що ми знаємо, що часто ретрансляторами російських наративів стають саме місцеві медіа. Ми бачили статті в Нью-Йорк Таймс, в інших авторитетних медіа, які були неправдивими і працювали на руку росіянам. Дуже важливо працювати з медіа. Це і до нас заклик, і західним урядам треба робити так само.

Підтримувати програми для громадянського суспільства, виділяти допомогу для комунікацій певних інституцій, тому що ми знаємо, що державного бюджету на це не вистачає, а комунікаційні експерти потрібні. І дуже часто деякі інституції мають гнучку політику. І інша держава може профінансувати і співробітників, але найчастіше ні. То треба шукати ось ці рішення. Залучаючи громадянське суспільство як приклад.

Ну і звісно, регулювання. Регулювання великих компаній, великих соцмереж, постійна взаємодія з соцмережами. Ми бачимо, скільки зараз дезінформації російської, наприклад, в тому ж "Х" — колишньому твіттері. Тобто з моменту купівлі цієї платформи Ілоном Маском дезінформації там стало в рази більше. Там дуже багато ботів, тролів російських. І безумовно часом саме держава, саме уряди мають встановлювати цей діалог так само, як був встановлений діалог з Метою та з Фейсбуком. Так само треба робити і з іншими платформами для того, аби вони виявляли ось цю активність.

Держава і соцмережі мають комунікувати

- До речі, стосовно телеграма і ТікТока. Зараз це теж така велика проблема. І українці, які перебувають у Литві, можливо, навіть не підключаються до місцевих медіа, а вони приїхали і залишаються у цій телеграм-бульбашці. Вони там вирішують свої побутові переважно проблеми, і це теж проблема. І зараз такий тренд, що дуже часто ламають акаунти. Люди не розпізнають фішингу, коли їм приходить повідомлення "проголосуй за нашу співачку" чи щось таке подібне.

Таким чином, за допомогою фішингу їхні акаунти якось потім використовують.

Наприклад, людина заходить в ТікТок, і там хоче побачити якусь музику чи якось відпочити. А тут їй кажуть "здавайтеся, Україна все одно програє". Як з цим бути і на рівні держави, і на рівні конкретної людини? Не можна сказати, що є прості рецепти. Але все-таки, що б ви порадили?

- Немає простих рецептів, немає тієї магічної палички, якою можна взяти або все заборонити, або просто видалити всю дезінформацію. Тому що дезінформація має дуже різні форми, часто такі форми, які дуже складно виявити. Тому держава має встановлювати цей діалог.

Наприклад, в Україні ми зараз знаємо, що є проблема з телеграмом. Ми знаємо, що Телеграм не реагує на всі заклики української влади якимось чином регулювати інформацію, яка поширюється в Телеграмі. Зокрема, банити російській дезінформаційній канали. Тобто якщо телеграм не реагує, то виходить, що телеграм не зацікавлений у цій співпраці. Відповідно зараз стоїть гостро питання, що можливо нам доведеться банити увесь телеграм, як ми колись зробили з мережею Вконтакті.

Але, я думаю, що до цього можна дійти, тільки якщо знайти дійсно підтвердження, що телеграм і сервери знаходяться в Росії. І що сам Дуров якимось чином пов’язаний з російськими спецслужбами. Тобто на рівні держави намагатися встановлювати ось ці контакти.

Очевидно, що це окремі компанії, приватні компанії. Тому змушувати їх складно. Але це шалений вплив, який ці компанії мають на різноманітні суспільства. Відповідно з ними треба працювати, їх треба якимось чином регулювати.

На персональному рівні я була би дуже обережна з ТікТоком. Я була би вкрай обережна з Телеграм і Вайбером. Тому що телеграм дуже легко читається. Ми знаємо безліч випадків, як дані українських військових були викрадені з телеграма. Ми знаємо, як російські агенти впливу заходять у всілякі чати у вайбері, інфільтруються до них і поширюють усілякі меседжі.

Ворог грає на психологічних вразливостях

Один з випадків я вам розкажу. Я пам’ятаю коли тільки війна велика почалася, родичі військових — тих, хто зник безвісті, збиралися в вайбер-чатах. Вони думали, що держава недостатньо робить для того, щоб знайти цих безвісти зниклих. І вони намагалися шукати механізми, як цих людей знайти. І в ті чати було дуже легко потрапити. Я, наприклад, просто подалася, і мене одразу додала. Тобто там не було ніякої фільтрації. Тобто туди фактично міг потрапити будь-хто.

І в тих чатах, окрім того, що це дуже багато болю, і родичі поширюють фотографії, інформацію про своїх близьких, часто з’являлися такі заклики, наприклад, "а давайте підемо протестувати і будемо блокувати дороги, якими возиться західна зброя". "Давайте будемо протестувати проти місцевих адміністрацій", "давайте під Верховну Раду". Тобто очевидно, що ця аудиторія надзвичайно вразлива. Так, очевидно, що ці люди готові на все, аби знайти своїх рідних і на них дуже легко впливати.

Тобто це один з механізмів, як працює російська пропагандистська машина. Тому я б взагалі радила не сприймати той самий телеграм за медіа.

Дуже багато людей в Україні думають, що телеграм — це медіа.

Телеграм-канали — це лише телеграм-канали. Переважна більшість яких є анонімними. Тобто ви не знаєте, ким він ведеться, звідки він ведеться, які цілі має цей телеграм-канал. На жаль, реальність така, що люди плутають соціальні мережі з медіа.

Державі не вдається чітка прозора комунікація

- Під час презентації ви сказали, чого ми не зробили. Ми не зробили висновків з нашої історії з Росією. Ми не повірили, що в 21-му столітті можлива війна. Ми не мобілізували заздалегідь суспільство. Але якщо життєва піраміда у суспільства, у людини конкретної правильна, то в її основі лежить світогляд.

Людина, як і суспільство, над цим працює. Тобто ми багато чого уявляємо на основі набутих знань, ми робимо висновки, ми наперед убезпечуємо інституційно на всіх рівнях, на всіх щаблях, фактично ми не допускаємо цієї війни наперед. І от зараз гостро стоїть питання мобілізації. Зокрема гостро також стоїть питання чоловіків за кордоном, питання видачі паспортів.

Як тут побудовати правильно комунікацію і як уникнути гри ворога на цих тонких моментах? Адже задача будь-якої війни — це зламати волю ворога до спротиву. І іноді здається, що наше суспільство ламається зсередини. Тобто, коли йде повідомлення, що не будуть "чоловікам призовного віку" надавати консульського обслуговування чи не будуть видавати паспортів за кордоном, це звучить часто так узагальнено, немов за часів СССР про "осіб кавказької національності".

Адже подібними узагальненнями одразу не беруться до уваги безліч законослухняних громадян, батьки дітей з інвалідністю, багатодітні, інші категорії. Які, перебуваючи за кордоном, є часто корисними і ефективними, вони щось роблять і не є соціальним навантаженням власній державі у воєнний час. Але цей момент використовується і одразу здіймається війна у соціальних мережах між самими українцями. Звичайно, ворог на цьому грає. Як цього уникнути? Як державі і українській владі вибудувати правильну комунікацію? Можливо, ви можете проконсультувати наших урядовців, наші еліти в цьому питанні?

- Ну, по-перше, конкретно щодо цього закону, то там є перелік випадків, коли він не застосовується. І там саме батьки дітей з інвалідністю, багатодітні і так далі.

Дивіться, це так, як працює російська ІПСО-машина. Вони намагаються використати кожну нашу вразливість. Усі проблемні питання, які виникають у суспільстві, одразу стають об’єктом їхньої уваги.

Зараз це демобілізація, зараз це мобілізація. Тобто все, що можна використати проти нас самих. Для того, щоб, як ви сказали, зламати нашу волю до перемоги. Єдине правильне рішення з боку держави — це прозоро і дуже чітко комунікувати, не залишати простору для всієї цієї конспірології. Тобто не залишати, по-перше, простору для голосу ворога. Тобто мати послідовну чітку прозору комунікацію. Чи це зараз здається, повній мірі? Думаю, що ні. Оскільки, так як у вас виникає ось це відчуття, що суспільство ламається зсередини.

Оскільки я зараз спостерігаю, це відчуття є у дуже багатьох.

Тому іншого магічного способу взагалі немає. Є тільки чітка зрозуміла послідовна дуже важлива комунікація. Але, знову ж таки комунікація — це похідне від управління. Тобто спочатку менеджмент, а потім комунікація.

Тобто спочатку певне правильне рішення, а тільки потім комунікація цього рішення.

—

Олег Головатенко, оприлюднено у виданні LRT.lt