Українські сіянці тепер на ринку ЄС
В Україні споконвіку вирощували сіянці дерев із відкритою кореневою системою. Їхній недолік – невисокий рівень приживлюваності. Період висадки короткий, зокрема, весною треба встигнути, поки ґрунт ще вологий, а погода не надто спекотна.
Європейці вже давно надають перевагу сіянцям із закритою кореневою. Фактично – це розсада в горщику. Зберігати, транспортувати, висаджувати таки сіянці зручніше. Період висаджування майже необмежений. Рослини більш активно розвиваються та до часу утворення вкритої лісом площі потребують меншої кількості доглядів.
А головне, відновлювати ліси стає дешевше. Якщо порівняти витрати на створення лісових культур із сіянців з відкритою та закритою кореневою, їхнім садінням та доглядом до переведення у вкриту лісом площу, то економія, залежно від типу лісорослинних умов, на площі 800 га, складе приблизно 35 млн₴
ДП «Ліси України» щорічно висаджує десятки тисяч га лісів, тож зменшення витрат дуже і дуже суттєве.
Тому вже декілька років ми в Україні розбудовуємо мережу селекційно-насіннєвих центрів із вирощування сіянців із ЗКС.
Наразі у «Лісах України» працює шість заводів: на Львівщині, Житомирщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Хмельниччині, Кіровоградщині. У найближчих планах відкрити ще два.
Цього року в Україні ми плануємо продукувати 25 млн сіянців із ЗКС. У середньостроковій перспективі вийдемо на 45-50 млн.
Але українська продукція також має всі шанси зайняти місце на європейському ринку. Значні масштаби виробництва – це низька собівартість, тому ми готові пропонувати європейським лісокористувачам дуже конкурентні ціни.
У минулому році «Ліси України» вперше експортували сіянці у Словаччину. Наразі маємо контракт на поставку понад 100 тис. сіянців у Естонію, де під егідою Міністерства екології реалізується проєкт LIFE, направлений на протидії змінам клімату.
Естонці створюють експериментальні лісові ділянки з деревами з різних частин Європи, щоб перевірити, які з них краще адаптуються до нових кліматичних умов.
Проводимо перемовини також з іншими країнами. Але до останнього часу виходу на ринок ЄС заважала неможливість сертифікувати нашу продукцію. В Україні взагалі не існувало нормативної бази, яка б регулювала обіг лісового репродуктивного матеріалу.
Нарешті ми отримали адаптовану до стандартів ЄС систему регулювання.
З’явиться уповноважений орган, який буде займатися веденням реєстрів лісового базового матеріалу, проведенням моніторингу, оцінкою відповідності, видачою сертифікатів.
Наступний крок – інтегрувати нашу систему сертифікації у європейську.
Коли ми зможемо засвідчувати відповідність української продукції стандартам ЄС, це значно спростить просування на європейський ринок.
Поки що зарано прогнозувати потенційні обсяги експорту. Але по собівартості ми переграємо інших європейських виробників.
Звичайно, обсяги експорту садивного матеріалу складно порівнювати, наприклад, з аграрним експортом. Але в масштабах української лісової галузі – це більше, ніж перспективний напрям.
Європейські лісокористувачі поступово зменшують частку доходу від продажу деревини, у деяких до половини доходів складає побічне користування – рекреація, мисливство та інше.
Ми рухаємося тим самим шляхом. Починаємо експорт технологічного «лісового» продукту, виробництво якого не завдає шкоди довкіллю.